Схема проїзду
Новини
  • 26.03 2022
    Загальноміський суботник

    Працівники нашого закладу взяли активну участь у загальноміському суботнику , прибирали територію закладу, висаджували квіти, обрізали дерева, перекопували...

Архів новин

Логопедичні послуги

Вчитель – логопед проводить корекційно – розвиваючу роботу, спрямовану на розвиток слухового та фонематичного сприймання, зорової та слухової уваги, пам’яті, постановки, автоматизації та диференціації звуків, дає знання з грамоти.

Сучасний розвиток комп’ютерних технологій стає незамінним помічником для спеціаліста логопеда, також може бути цінним партнером дитині під час навчання та гри. Мультимедійна дошка дозволяє зберегти повний візуальний і звуковий контакт вчителя – логопеда з дитиною, а також прискорює роботу по формуванню навичок мовлення у дитини.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

      Оволодіння зв'язним мовленням  є необхідною передумовою для того, щоб дитина могла опанувати не тільки грамоту, а й письмове мовлення як засіб спілкування, здатний при необхідності ( наприклад, при листуванні ) замінити собою усне мовлення. Практика свідчить, що у  складному становищі опиняються ті діти, які при вступі до школи майже не володіють або недостатньо  володіють  навичками усного мовлення, не вміють зв'язно розповісти  про події свого життя, про переглянуті фільми тощо.

devochka s_zerkalom     Такі типи мовлення як опис чи розповідь  починають формуватися  в дітей тільки після трьох років, оскільки лише в цьому віці  виникає потреба  описувати та розповідати   і  з'являються необхідні передумови для оволодіння зазначеними типами мовлення.  Необхідність у передачі власних думок з'являється у зв'язку із самостійною практичною діяльністю дитини, у процесі якої й  виникають ті думки, якими вона хоче поділитися з оточуючими. Особливо ж активно зв'язне мовлення  розвивається в період між 4 і 5 роками, коли в процесі  ускладнення  гри в дитини поступово формується регулююча функція мовлення. Після трьох років, особливо до 4-5років, у неї вже є в наявності й необхідні мовленнєві передумови для оволодіння зв'язним мовленням, свого роду «матеріальна база»: дитина  вже володіє досить великим словниковим запасом і основними граматичними нормами мовлення, що дозволяє їй правильно будувати речення. Але якщо  при побудові речень перед нею  стояло завдання оформити граматично правильно зв'язок між окремими словами, то при побудові зв'язного висловлювання мова йде вже про логічний зв'язок  між окремими реченнями.

    Дітям буває важко простежити причинно-наслідкові зв'язки між подіями та передати їх у  логічній послідовності. З цієї причини розповідь 4-5-річної дитини нерідко є простим нагромадженням фраз. Не закінчивши однієї думки, дитина «перескакує» на іншу, з абсолютно новим змістом,  не пов'язану з першою. Отже, смислові зв'язки між окремими реченнями в таких «розповідях» виражені слабо або навіть повністю відсутні, що ускладнює їх розуміння.

Прийоми формування зв’язної розповіді

     По-перше, потрібно викликати в дитини бажання про щось розповідати, оскільки зв'язне мовлення може бути сформоване лише при наявності внутрішньої мотивації  на «самостійне говоріння». З цією метою можна розпочати зацікавлено про щось розпитувати дитину, спонукаючи її розповісти про якусь цікаву для неї  подію, про гру, про відвідування зоопарку  тощо. Слухати потрібно уважно, направляючи плутану розповідь дитини в потрібне русло шляхом постановки  запитань.

    По-друге, необхідно навчити дитину розуміти зв'язні висловлювання, простежувати послідовність подій, встановлювати  їх причинно-наслідкові зв'язки. Підґрунтям для формування навичок розуміти текст є  читання й розповідь  їй казок та привчання дитини  уважно стежити за розвитком подій. Так, наприклад, вона повинна навчитися розуміти, що не можна спочатку розповісти про те, що вовк з'їв Червону шапочку, а потім про те, як мама напекла пиріжків  і попросила дівчинку відвідати хвору бабусю.

      Для оволодіння зв'язним мовленням слід навчити дитину відповідати   на запитання повно. Удосконалювати цю навичку  можна також на матеріалі  казок. Прочитавши вголос казку, поставте  за її змістом запитання відповідно до розвитку сюжету казки.  Повні відповіді дитини  і будуть майже переказом прочитаного.

     Дотриманню послідовності під час відтворення подій тексту  допомагає складання розповіді  за серією сюжетних картин, сам порядок розташування яких є чітким планом, який не дозволить відхилитися в сторону від основної сюжетної лінії розповіді.

    Поступово формується навичка самостійно   складати автономний текст. Для підготовки   до розповіді  пропонується розглянути  сюжетну картинку, у  процесі спостереження  дитині ставлять запитання щодо її змісту. Після цього саме складання розповіді вже не повинно викликати в  дитини особливих труднощів.

Види вправ:
• переказ прочитаної дорослими  казки чи оповідання;
• переказ переглянутого мультфільму;
• розповідь про події минулого дня;
• розповідь про цікаву прогулянку, про екскурсію;
• закінчення розпочатого дорослими  оповідання (а що буде далі?);
• складання розповіді за відомим  змістом  (а що було до цього?).

    Усі ці систематичні вправи поступово привчать дитину до дотримання певних правил при побудові розповіді, до послідовного викладу думок і простеженню зв'язку між подіями.   Дитина навчиться  розуміти, що розповідь з чогось починається та чимось закінчується. Саме це й важливо для відповіді  під час навчання у школі, де, як правило, вимагатиметься  більш повний та логічний переказ навчального матеріалу.

Поради   батькам 

по   роботі  над  вадами   звуковимови  у  дітей  під  час  карантину

Щоб  подолати  вади  звуковимови,  необхідно  підготувати  артикуляційний  апарат  дитини. Для  цього  потрібно  виконувати  артикуляційну  гімнастику.

Рекомендації  по  проведенню артикуляційної  гімнастики

-         Заняття має проводитися щоденно протягом 10-15 хвилин.

-         Кожну вправу дитина повторює 5-10 разів.

-         Наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату мають повернутися у вихідне положення, а потім у стан спокою.

-         Кожну вправу дитина має виконувати повільно, ритмічно й чітко, рахуючи подумки.

-         Під час роботи із дзеркалом потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м’язи, які тренуються в даній вправі. Шия й плечі мають бути не напруженими.

 -         Під час виконання вправи слід використовувати свою долоню та долоню дитини для імітації рухів язика.

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток  рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для  правильної вимови звуків.

Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і ваше  обличчя, і своє, могла контролювати виконання вправ.

Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, це може призвести до відмови  виконувати вправи.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки свистячих  звуків

«Усмішка». Губи розтягнути в усмішці, слідкувати за тим, щоб зубів не було видно.

111Без названия

Схожі ми на скрекотушок,

Тягнем губи аж до вушок.


«Парканчик». Посміхнутися так, щоб зуби були зімкнені й трохи оголені. Утримувати 10-15 с.

 Язик стрибнув, неначе зайчик,images

І заховався за парканчик.




catalog origin_44298«Лопатка». Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

Язичок наш, як лопатка –

Дуже рівний, дуже гладкий.


«Почистимо зуби». Посміхнутися, трохи відкрити рот. Кінчик язика за нижніми зубами
1367420830 green-toothpasteвиконує рухи праворуч-ліворуч, наче чистить зубки. Повторити 10-15 раз.

Щоб зуби всі були біленькі,

Їх слід почистити гарненько.

110631496 images_13296374530«Гірка». Рот відкритий. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів.

Утримувати в такому положенні 15 с

 Буде спинка язика,

Наче гірочка крута.

«Санчата». Язик у формі «гірки». Спокійно, плавно проводити зубами по язику від його кореня до кінчика, наче санчата
59264692 images_17375624120з’їжджають з гірки. Кінцеве положення - зуби парканчи-ком, язик залишається «гіркою».

Швидко - швидко з гірки вниз

На санчатах мчить Денис.

«Дму на лопатку». Усміхнутися, відкрити рот, покласти широкий кінчик язика на нижню губу, спокійно подути по середині язика.

Дму, дму на «лопатку»,

Щоб широкою була та гладкою.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки шиплячих звуків

«Усмішка-Трубочка» Усміхнутися, щоб були видні зуби, а потім  витягнути  губи  вперед. Утримувати  губи в такому положенні  5-10 сек.

 180276069 images_16658233999“Дудочка” Висунути широкий язик і згорнути бокові  краї, щоб утворилася «трубочка». Легенько, не напружуючись, якомога довше подути в «трубочку»

 Губи свої – трубочку –

 Перетворюю на дудочку.

 Уздовж вулиці іду

 Й дму у дудку:  «Ду-ду-ду!»

 “Парканчик” Зімкнені верхні й нижні  зуби, посміхнутися. Утримувати: 1-10
images

 Язик стрибнув, неначе зайчик,

 І заховався за парканчик.

catalog origin_44298 “Лопатка”Широкий розслаблений язик злегка висунути із рота й покласти на нижню губу. Утримувати: 1-10

  Мій язик, широкий, як лопата,

  Може на губі розслабленій лежати

  “Неслухняний язичок”Широкий розслаблений язик покласти на нижню губу й «пошльопати» по ньому верхньою губою, промовляючи: пе-пе-пе

  Лінькуватий мій язик.

 Працювати він не звик.

 Неслухняний язичок –

 Покараю шльоп-шльоп-шльоп

22222 „Чашечка” Відкрити рота. Покласти широкий язик на розслаблену нижню губу. Згорнути бокові краї язика у формі чашки.  Утримувати: 1-10

 Загорнули краї язика –

 Вийшла чашка.

 Чудова яка!

“Сходинки” Відкрити рота. Широким кінчиком язика обійняти верхню губу (перша сходинка), потім верхні зуби (друга сходинка), далі притиснути до верхніх горбочків (третя сходинка) Рахунок: 1-2-3

 Язик крокує сходинками:

 Раз-два-три.

 Його на губи,

 зуби та горбочки поклади.

20170919141127-300x300“Гойдалка” Відкрити рота. Почергово штовхати кінчиком язика то верхні, то нижні зуби. Нижня щелепа не рухається.  Рахунок: 1-2

Ми на гойдалці  катались.

Піднімались, опускались.

Як летіли в гору, ух!

Перехоплювало дух.

 


Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків [Л], [Ль]

 УСМІШКА (Посміхнутися, старанно розтягуючи губи. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.Посміхнутися, старанно розтягуючи губи, а потім розслабити їх. Рахунок: 1-2)111Без названия

Наші губки посміхнулись,

Прямо до вушок потягнулись.

Ти спробуй «і-і-і-і» скажи,

Свій парканчик покажи.

ПАРКАНЧИК (Зімкнути верхні та ни­жні зуби, посміхну­тися. Утримувати протягом 5-10с.)
images

Язик стрибнув, наче зайчик,

Й заховався за парканчик.

 НЕСЛУХНЯНИЙ ЯЗИК (Широкий, розслаблений язик покласти на нижню губу й «пошльопати» по ньому верхньою губою,  промовляючи: пе-пе-пе.)

Лінькуватий мій язик.

Працювати він не звик.

Неслухняний язичок —

Покараю: шльоп, шльоп, шльоп.

20170919141127-300x300ГОЙДАЛКА (Відкрити рота, почер­гово штовхати кінчиком язика то верхні, то нижні зуби.Сте­жити, щоб нижня щелепа не рухалась. Рахунок 1-2.)

Ми на гойдалці гойдались,

Піднімались, опускались.



МАЛЯР(Відкрити рота. «Побілити» язиком піднебіння, роблячи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота й назад.Рахунок: 1-2.)1111мааааляр-с-роликом-цвета-112463613

Наче маляром працюю –

Піднебіння побілю я.


img af0a0a9737f8835ceca2244d7283d3d2ІНДИК (Відкрити рота, покласти язик на верх­ню губу  та широким переднім краєм робити рухи вперед —назад: споча­тку повільно, не відриваючи язик від губи, потім - швидко, додаючи голос.)

Грає по губі язик:

«Бл-бл-бл!» — як той індик!

СМАЧНЕ ВАРЕННЯ (Повільно облизати вер­хню губу, роблячи рухи зверху вниз, 35fyhq-5kghejlfsg4ldl6lckpqzxrozsk44ypkпотім — колові рухи. Раху­нок 1-2)

Ми варення скуштували,

Потім губи облизали.

КУЛЬБАБА (Сісти рівно. Плечі розправлені, розслаблені й опущені. Вдихнути через ніс і легенько видихнути через складені «трубочкою» губи.)

Бубоніла діду баба:

Ой, не дмухай на кульбабу,

Бо із неї полетять

Сто малих кульбабенят.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків [Р], [Рь]

111Без названияУСМІШКА  Утримувати  кілька секунд губи в  усмішці. Намагатися  не показувати  зуби.



ПАРКАНЧИК Посміхнутися,  з  напругою оголивши зімкнуті зуби
images





35fyhq-5kghejlfsg4ldl6lckpqzxrozsk44ypk


СМАЧНЕ  ВАРЕННЯ Широким кінчиком  язика    облизати з верхньої і нижньої  губи.




МАЛЯР Прогладжування язиком твердого піднебіння.

1111мааааляр-с-роликом-цвета-112463613


ГОЙДАЛКА Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово до носа, потім до підборіддя. 20170919141127-300x300







images 1КОНЯЧКА  Присмоктати язик до піднебіння, клацати  язиком.



ГРИБОК Відкрити рот. Присмоктати язик до  піднебіння, не відриваючи язик  сильно  відтягнути вниз нижню щелепу.




79312670 images_12332190380ГАРМОШКА Посміхнутися, зробити “грибочок”, не відриваючи язика, відкривати і закривати рот





БАРАБАН Кількаразове вимовляння складів на одному видиху: ти –ди33Без названия





 

Поради    батькам 

 по   закріпленню   правильної  вимови   звуків  у  дітей  під  час  карантину

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [С],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  • губи розтягнуті в усмішку;
  • зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
  • широкий кінчик язика за нижніми зубами;
  • спинка язика широка, розпластана,  бокові краї язика підняті вгору, прижаті до верхніх корінних зубів;
  • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
  • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки не вібрують, голосу немає.

Закріплення правильної вимови звука [С]

1. У складах 

    1) СА-СО-СУ-СИ         СО-СУ-СИ-СЕ         2) АС-ОС-УС-ІС            АС-ЯС-ОС-ЄС

        СУ-СЕ-СИ-СО          СЕ-СО-СА-СУ             ЕС-УС-ОС-АС           УС-ЮС-ИС-ЇС

        СО-СА-СЕ-СИ          СА-СИ-СУ-СО             ИС-АС-УС-ОС           ЯС-ЮС-ЇС-ЄС


3) СВИ - СВО – СВЕ - СВА    СКО - СКИ - СКУ - СКЕ    СЛА - СЛО - СЛУ – СЛИ    СМА - СМУ - СМЕ - СМО    СПО - СПЕ - СПА - СПИ

    СНИ - СНУ - СНЕ - СНО    СТА - СТУ - СТО - СТЕ    СХЕ - СХО - СХУ - СХА

2. У словах:

Сад, сам, сало, сани, санки, садив, салат, салют, салон, сандалі, садівник.

Сом, сон, сорт, сода, сокіл, сопка, сотня, собака, соловей, сова, сопілка, солома.

Суд, сук, суп, сухо, судно, сумка, сукня, судак, сухий, сумний, сундук, суддя.

Син, сир, сирник, сито, синку, ситий, синій, сипати, сивий, сила, сильний.

Село, сейф, себе, середа, сережки, сезон, секрет, Сергій, Семен, секунда. 

Бас, вас, нас, пас, час, квас, погас, голос, колос, абрикос, матрос, рис, лис, повис, Денис, ніс, ліс, теніс, пес, овес.

Оса, коса, вуса, гусак, писати, пісок, колесо, м’ясо, квасоля, несу, пасу, посуд, занесу, косинка, лисиця, носилки, висить, вкусив, посилка, басейн, осел, карусель, гусеня, лисеня, свиня, свист, свобода, скеля, скакати, слово, слон, слива, сметана, смачно, смола, смак, спати, спальня, спина, ступка, ставок, стук, схема, сходи, схопити.

3. У чистомовках:

Са, са, са - у Соні оса.    Су, су, су - сумку я несу.    Си, си, си - сито понеси.    Со, со, со - Соня їла м’ясо.    Се, се, се - Семен гусей пасе.

Ас, ас, ас - купили ананас.    Ес, ес, ес - коні їдять овес.    Ис, ис, ис - рис варив Борис.    Ос, ос, ос - виріс абрикос.

Іс, іс, іс - синій ніс.    Ус, ус, ус - китовий вус.

4. У словосполученнях:

Ситий сич; синій совок; сонний сом; сорт сої; сотня сойок; густе тісто; лист капусти; блиск диска; ласкаве сонце; синє сукно; смажена капуста; весела сестра; світла стіна; чиста сорочка; смачна сметана; спіла слива; весняний вальс; співучий соловей; смугла спина; сувенір синові; кислий квас.

5. У реченнях:

Соня солила салаку. Сойка прилетіла у сад. М’ясо поклали на стіл. Саня їде на санчатах. Укуси оси небезпечні. На столі стоїть салат. У саду клумба з ірисами. Посуд поставили на стіл. У Лариси синій сарафан. У посилці солодкі кокоси. Кактуси винесуть на терасу. Оголосили посадку на автобус. У пісочницю насипали пісок. У самоката відпало коле­со. Мама зварила квасолевий суп. У салат додали м’яса. Миска для собаки. Дістали синій сарафан. Слід від весла. У Остапа веснянки. Погасли іскри від салюту. Коляску поставили під навіс.

6. У віршах:

              ***

Сом наївся досхочу,

Ситно сому-вусачу.

Спочиває ситий сом:

- Ой, солодкий сниться сон!

              ***

На сосні сидить сова,

Під сосною – лисеня.

Лиска просить у сови:al-19

- Лист до лісу віднеси.

            ***

У Совихи Соні –

Сухарики солоні,

А у Сича Степана –

Солодка сметана.

          ***

Ходила синиця

У синій спідниці.

Смакувала синиця

Солодкі суниці.

7. У скоромовках:

Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок – сорок морок.

                    ***

 У ямі не спиться вусатому сому, сому вусатому сумно самому.

                   ***

Пилип посіяв просо, просо поспіло,

Пташки прилетіли, просо поїли.

             ***

Босий хлопець сіно косить.

             ***

Лис малий і більший лис

 По гриби ходили в ліс.

Заздрить білка в лісі лису:

– Лис лисички ніс із лісу.

 Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука Сь,  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

 Уклад звука    [Сь]

  • губи розтягнуті в усмішку;
  • зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
  • широкий кінчик язика за нижніми зубами;
  • середня частина спинки язика піднімається до твердого піднебіння, бокові краї язика підняті вгору, прижаті до верхніх корінних зубів;
  • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
  • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки не вібрують, голосу немає.

Закріплення правильної вимови звука [Сь]

1.У складах:

1) СЯ-СЮ-СІ-СЄ            СЬО-СЮ-СІ-СЄ        2) АСЬ-ОСЬ-УСЬ-ІСЬ        АСЬ-ЯСЬ-ОСЬ-ЄСЬ

     СЮ-СЯ-СЄ-СІ            СЮ-СЄ-СЯ-СІ              ЕСЬ-УСЬ-ОСЬ-АСЬ       УСЬ-ЮСЬ-ИСЬ-ЇСЬ

     СІ-СЄ-СЬО-СЯ           СЯ-СІ-СЄ-СЮ              ИСЬ-АСЬ-ЄСЬ-ОСЬ       ЯСЬ-ЮСЬ-ЇСЬ-ЄСЬ


3)  СВІ  – СВЄ - СВЯ     СКІ - СКЄ - СКЯ     СМІ - СМЯ - СМЄ      СНІ - СНЄ - СНЯ    СТЯ - СТЮ – СТЄ   СЛЯ - СЛЬО - СЛЮ – СЛІ

2.У словах:

1.Сядь, сяяти, сяйво, сягати. Сюрприз, сюртук, сюди. Сьомга, Сьома, сьорбати, сьомий, сьогодні. Сік, сім, сів, сіно, сіла, сірий, сітка, сіль, сім’я, сідло, сірники.

2.Весь, лось, рись, дідусь, карась, Івась, лосось, весь, десь.

3.Поросята, висять, десяток, Вася, Люся, косять, носять, миюся, русявий, боюся, десять, колосся, Асю, Васю, дідусю, Люсю, кисіль, сусід, посів, насіння, таксі, осінь, стіл, пасіка, листя, ластівка, гості, Костя, костюм, пісня, сніг, снігур, співати, світло, світити, свято, схід, маслюк, сліди, сміх, посміхатися.

 3.  У чистомовках:

Ся, ся, ся – ми бачили лося. Ся, ся, ся – у Лесі гарне волосся. Ся, ся, ся – боюся я гуся. Ся, ся, ся – маленьке порося. Сі, сі, сі – ми сіли у таксі.

Ась, ась, ась – на сковороді карась. Ась, ась, ась – листя збирає Івась. Ись, ись, ись – на дереві спить рись. Ось, ось, ось – у лісі бігає лось.

Усь, усь, усь – сіно косить дідусь.

4.У словосполученнях:

Десять слів; старий лось; свіжий сік; весняний салат; сім слів; сіяти просо; сільська сівалка; сухі сірники; спритна рись; сивий дідусь; великий лось; маленький Івась; яскраве сяйво; розсипана сіль; осіннє сонце; стрілка на компасі; світле сідло; синій сюртук; сухе сіно; простий спосіб; живий карась.

5.У реченнях:

Дідусь сьорбав сік. Люся сіяла насіння. На снігу лисячі сліди. Ася і дідусь носять сіно. Вася скинув сюртук. Івась бачив лося. За сіткою десять поросят. Сім поросят сіли на сіно. Муся покликала Васю. Люсі сьомий місяць. Я боюся гуся. У Насті солодкий сюрприз. У Соні світле волосся. Маруся посіяла насіння. Ось ти яка, осінь у лісі! Дідусь спіймав карася і сьомгу. Я сіяв насіння селери. Я повісив авоську на стіну. Сіма носила сіно на сінник. Побачення сьогодні о сьомій. Сюди спішать лосі. Усією сім’єю ми відпочивали у лісі. Сівалка сіє насіння.

6. У віршах:

            ***

Сіяв-віяв дід Мусій –

Вуса, вії у вівсі.

Сіяв-віяв, висівав,

Славну пісеньку співав:

Сію, сію, висіваю,

Бо вівсяні вуса маю.

         ***

Вусате колосся

роси напилося.

Спішить роса

по вусах вівса.

           ***

Купила Марусі намисто бабуся.

На ринку спіткнулась об гуся бабуся.

Не  буде дарунка в малої Марусі –

Намисто склювали по бусинці гуси.

            ***

Свинка пані Ася

В білу сукню одяглася.

Біла сукня, стрічка синя –

Це пасує усім свиням.

           ***

Скільки снігу намело!

Стало все світлим- світло.

Сосни снігові стоять,

Немов у казці ліс і сад!

7. У скоромовках:

                  ***

Носить Сєня сіно в сіни –

Спати збирається Сєня на сіні.

                  ***

Босий дядько сіно косить,

Босі ноги роса росить.

                   ***

На узліссі довелося

Наполохать Лесі лося.

Лось – у ліс, а з лісу – лис.

           ***

Фрося в полі поле просо,

Бур’яни виносить Фрося.

 

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [З],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  •  губи розтягнуті в усмішку;
  • зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
  • широкий кінчик язика за нижніми зубами;
  • спинка язика широка, розпластана,  бокові краї язика підняті вгору, прижаті до верхніх корінних зубів;
  • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
  • м'яке піднебіння підняте, прижате до   задньої стінки глотки, закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки зімкнуті, вібрують, є голос. 

                         Закріплення правильної вимови звука [З]

1.У складах:

1)  ЗА-ЗО-ЗУ-ЗИ                ЗО-ЗУ-ЗИ-ЗЕ             2) АЗ-ОЗ-УЗ-ІЗ                  АЗ-ЯЗ-ОЗ-ЄЗ

      ЗУ-ЗЕ-ЗИ-ЗО                ЗЕ-ЗО-ЗА-ЗУ                 ЕЗ-УЗ-ОЗ-АЗ                 УЗ-ЮЗ-ИЗ-ЇЗ

      ЗО-ЗА-ЗЕ-ЗИ                ЗА-ЗИ-ЗУ-ЗО                ИЗ-АЗ-УЗ-ОЗ                 ЯЗ-ЮЗ-ЇЗ-ЄЗ

3)  ЗВИ - ЗВО - ЗВЕ - ЗВА     ЗЛА - ЗЛО - ЗЛУ - ЗЛИ     ЗМА - ЗМУ - ЗМЕ – ЗМО     ЗБО - ЗБЕ - ЗБА - ЗБИ    ЗНИ - ЗНУ - ЗНЕ - ЗНО    ЗГА - ЗГУ - ЗГО - ЗГЕ

    ЗДИ - ЗДО - ЗДУ - ЗДА

2.У словах:

1.Зал, захід, запах, зайчик, зайвий, завіса, завод, замок, забава, загадка. Зупинка, зуб, зуміти, зубний, зубило, зуби, зубр, зубок. Зоб, зона, зонт, Зоя, зошит, зоря, зоопарк, зозуля, золото. Зерна, зебра, зелень, зелений, земля зерно, зефір. Зичити, зимовий, зима, зимувати, зиркати, зимно.

2.Алмаз, доказ, водолаз, протигаз, газ, таз, указ, мороз, гарбуз, віз, в’яз, м’яз, хмиз, боягуз, виріз, довіз, тепловоз.

3.Коза, козак, гроза, лоза, образа, лизати, показати, наказати, внизу, грозу, мазут, вазу, березу, показувати, візок, газон, дозор, бузок, мозок, залізо, музика, вози, тази, кизил, бензин, магазин, козел, везе, озера, газета, музей, збити, збоку.

3. У чистомовках:

За, за, за — зелена лоза. Зи, зи, зи — козенята у кози. Зу, зу, зу — їдять кози лозу. Зал, зал, зал – перед нами зал. Аз, аз, аз — мідний таз. Оз, оз, оз — їде тепловоз. Уз, уз, уз — росте гарбуз. Із, із, із — кінь тягне віз. Из, из, из— діти збирали хмиз.

4. У словосполученнях:

Закритий зал; забутий запах; загадка про зайця; закінчити заняття; залізо в кузові; в’язана блузка; кукурудза на базарі; музичні призи; зелені зерна; зубри в заповіднику; мазок глазур’ю; розучити мазурку; мазут на комбінезоні; ваза з лазуриту; дзвінкий звук; знавець злаків; дзвінок знайомим; гніздо дрозда.

5. У реченнях:

Заметіль намела величезні замети. Лізо, бери ковзани! Лізу позвали на ковзанку. Зоя зірвала розквітлий бузок. У зеленому лісі зозуля. Захар читає газету. Заклопотана ластівка будує гніздечко. Лис завжди заплутує свої сліди. Захар на возі віз хмиз. Стиглий гарбуз виблискує золотими боками. Берізка росте за зеленим парканом. У казках заєць завжди боягуз. Зоя збудувала із піску замок. Здалеку чути звуки грози. Зоя залюбки слухає казки про Незнайка. Гвоздики зав’януть без води. Літо збирає, а зима з’їдає. Корова язиком злизала.

6. У віршах:

           ***

Заєць зяблика зустрів:

- Зебру зжер! Зміюку з’їв!

Зяблик зойкнув:

 - Значить, заєць -

Задавака і зухвалець.

           ***

Лунко задзвенів дзвінок,

Забігають на урок

Зайці, кози, козенята,bukva z

Зебри, зубри та зубрята.

                ***

Зима морозная на дворі,

Замети білі на землі.

Зоріють в небі ясні зорі,

Заснули зайчики малі.

              ***

Заболіли зуби в зебри.

Йти до зубра, зебро, треба.

Як не хочеш буть беззуба -

Лікуватись йди до зубра.

7. У скоромовках:

***

На возі лоза, біля возу коза.

***

Соломи віз візник віз.

***

Лозу побачила коза – залишилась без листя лоза.

***

Під березою в грозу заховав Захар козу.

***

Ваза вилізла на віз, вазу й воза волик віз.

Ваза злізла по дорозі, вази вже нема на возі.

***

Возом віз верболіз, верболіз не довіз.

Недовіз, з воза зліз: верболіз б’є до сліз.

 

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука Зь,  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  • губи розтягнуті в усмішку;
  • зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
  • широкий кінчик язика за нижніми зубами;
  • середня частина спинки язика піднімається до твердого піднебіння, бокові краї язика підняті вгору, прижаті до верхніх корінних зубів;
  • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
  • м'яке піднебіння підняте, прижате до   задньої стінки глотки, закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки зімкнуті, вібрують, є голос.

Закріплення правильної вимови звука [Зь]:

1.У складах:

1)  ЗЯ-ЗЬО-ЗЮ-ЗІ        ЗЬО-ЗЮ-ЗІ-ЗЄ      2) АЗЬ-ОЗЬ-УЗЬ           АЗЬ-ЯЗЬ-ОЗЬ

     ЗЯ-ЗЄ-ЗІ-ЗЬО          ЗЄ-ЗЬО-ЗЯ-ЗЮ         ЕЗЬ-УЗЬ-ОЗЬ           УЗЬ-ЮЗЬ-ИЗЬ

     ЗЬО-ЗЯ-ЗЄ-ЗІ          ЗЯ-ЗІ-ЗЯ-ЗЬО            ИЗЬ-АЗЬ-УЗЬ           ЯЗЬ-ЮЗЬ-ЇЗЬ

3) ЗВІ - ЗВЄ - ЗВЯ     ЗЛІ - ЗЛЄ - ЗЛЯ      ЗМІ - ЗМЄ - ЗМЯ     ЗБІ - ЗБЄ - ЗБЯ

2.У словах:

1.Зяблик, зябра, зять. Зіна, зів, зірка, зілля, зібрання, зів’ялий, зірвати, зім’яти, зізнання, зійти, зівати, зіниця, зігнути, зітхання, зівнути, зіпнути, зідрати.

2.Лізь, мазь, князь, паморозь, скрізь, завозь, морозь.

3.Візьми, Кузьма, близько, низько, вузько, слизько, грузько, запорізькі, норвезький, збігати, збір, звідки, здіймати, злітати, змінити, зміна, змітати, змій, змія, знімати, зміст, знімок, злість, зліт.

3.У чистомовках:

Зя, зя, зя – змерз Кузя. Зі, зі, зі – Кузя їде на козі. Зі, зі, зі – їдемо по дорозі. Зю, зю, зю – намажуся маззю. Азь, азь, азь – я купила мазь. Ізь, ізь, ізь – через паркан перелізь.

4.У словосполученнях:

Ізюм і кизил; зяблик на березі; зірка на небі; мало друзів; звідки взяти; з’їсти зілля; купити мазь; взяти зайця; змій злітає; змія і зяблик; з’їсти змію; упала зірка; взяти корзину; зяблик на морозі; з’їхати на козі; норвезький князь; взимку слизько; зім’яти зізнання.

5.  У реченнях:

Зіна та Кузьма змерзли на морозі. Зіна купила газету «Зірка». Зіна возить Кузю  на санчатах. Бачила Зіна, як зірка упала. Я люблю ізюм і кизил. Я милувався зябликом на березі. Змійкою збігає стежинка. Запустити повітряного змія. У степу скрізь безкраї простори. На фотознімку- друзі. Зліва від Кузьми змія. Ластівки літають низько. Діти лазять на дерево. Друзі пізнаються в біді. Зіна їде по дорозі. Зіна з’їла зілля. Зробити знімок із друзями. Зіна зітхнула з полегшенням.

6.  У віршах:

              ***

Зайчик зілля з’їв у Зіни,

Захотів заїсти сіном.

Зіна зойкнула у сінях:

- Де ж узяти зайцю сіна?

              ***

Бачила Зіна , як зірка упала,

Зразу бажання вона загадала.

              ***

Заєць зяблика зустрів:

- Зебру зжер! Зміюку з’їв!

Зяблик зойкнув:

 - Значить, заєць -

Задавака і зухвалець.

          ***

Запитав Захар у Зіни:

Звідки взялася хлібина?

Відказала йому Зіна:

Звідкіля? Із магазину.

              ***

Зоя і Зіна

Взяли корзини,

Взялись завзято

Кизил збирати.

               ***

Йти ослиську неблизько.

Підсковзнувся ослисько.

Підсковзнувся ослисько

І голосить: - Ой, слизько!

7. У скоромовках:

                   ***

 У зебри Зіни із лози корзина,

 А  у зубра Захара зефір із Занзібара.

                  ***

 Зіна з’їла морозиво,

 Зіна зуби заморозила.

               ***

 Зіл зелений тата злив,

 Заводився погано зіл.

           

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [Ц],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  • губи розтягнуті в усмішку;
  • зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
  •  кінчик язика: - в перший момент упирається в нижні   різці, як при звуку [т], спинка язика круто вигнута і передньою частиною утворює змичку з верхніми зубами; - у другий момент кінчик язика залишається в тому ж положенні, а передня частина спинки після розриву змички відскакує в положення звуку [с];
  • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
  • м'яке піднебіння підняте, закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки розімкнуті, не вібрують, голосу немає

         Закріплення правильної вимови звука [ц]:

 1.У складах:

1)  АЦ-ОЦ-УЦ         АЦ-ЯЦ-ОЦ      2)  ЦА-ЦО-ЦУ-ЦИ         ЦО-ЦУ-ЦИ-ЦЕ

     ЕЦ-УЦ-ОЦ          УЦ-ЮЦ-ИЦ          ЦУ-ЦЕ-ЦИ-ЦО         ЦЕ-ЦО-ЦА-ЦУ

     ИЦ-АЦ-УЦ          ЯЦ-ЮЦ-ЇЦ           ЦО-ЦА-ЦЕ-ЦИ         ЦА-ЦИ-ЦУЦЗО

2.У словах:

1.Бац, матрац, палац, шприц, паяц.

2.Цап, цар, цариця,; царівна, цинк, цапеня, цариця, цибулина, цикорій, цикада, циган, цинга, цибуля, цокати, цокотуха, цех, цегла, цемент, целофан, цеберко, цесарка, циркуль, цифра, цитрус, цитата, цитрина, цистерна, циган, цукерка, цукор, цуцик, цукат, цукровий.

3.Медицина, швейцар, яйце, оцет, кільце, деревце, процес, лице, концерт, офіцер, віконце, сонце, серце, мотоцикл, дисципліна, канцлер, принц, сцена.

4.У чистомовках:

Ац, ац, ац – вибили матрац. Иц, иц, иц – не чіпай шприц. Іца, іца,іца – підгоріла піца. Іцу, іцу, іцу – обожнюю піцу. Це, це, це – куряче яйце. Це, це, це – кругле яйце. Це, це, це –відкрите віконце. Це, це, це – умите лице.

5.У словосполученнях:

Центр цеху; цокольний поверх; центнер цементу; цукати в целофані; циркова вистава; центральна вулиця; рогатий цап; сіре цапеня; кругла цибуля; дешевий цукор; залізне відерце; кругле блюдце; овальне яйце; зачинене віконце; вимите лице; цибулина гіацинта.

6.У реченнях:

Цап п’є з цеберка водицю. Мити лице холодною водицею.  Від запаху цибулі-сльози. Будинки з цегли міцні та надійні. Мама готує до млинців солодкі цукати та цитрини. Дівчинка їла цукерки. Цапок скубе травицю. Цукор поклали на блюдце. Привезли цеглу та цемент. Над криницею цвіте калина. Ми пили чай з цукром і цукатами. Цапеня бігло за цапом. Яскраве сонце заглядає у віконце. Цуцик міцно спить. Це куце цапеня потоптало цибулю. Дамо цуцику цукерку.

7. У віршах:

               ***

Цуцику сказали ми:

- Піцу, цуцику, візьми!

- Із цибулею не хочу,

А з цукерками – охоче!

             ***

Цеглинка на цеглинку

Лягає на пісок,

Працює цілу днину

Невтомний цап-цапок,

А цуцику цікаво:c1

- Це диво-дивина,

Чи буде без цементу

Міцною ця стіна.

             ***

По дорозі цуцик біг.

Скільки цуцик має ніг?

А Федько сказав усім:

- Цуцик ніжок має сім!

                ***

Цапок водицю п’є з цеберка,

Скубе травицю у садку.

Солодкий цукор та цукерка –

Іде цапкові до смаку.

 8. У скоромовках:

            ***

Був собі цебер,

та переполуцебрився

на полуцебренята.

            ***

Всім подобається це куце цуценя.

            ***

Цап до цапа в гості йшов,

Цап дороги не знайшов.

           ***

Цеберко цесарка в крамниці взяла,

В  цеберко цесарка яєць нанесла.

 Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [Ць],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  •  губи розтягнуті в усмішку;
  • зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
  • кінчик язика: - в перший момент упирається в нижні   різці, як при звуку [т], спинка язика круто вигнута і передньою частиною утворює змичку з верхніми зубами; - у другий момент кінчик язика залишається в тому ж положенні, а передня частина спинки після розриву змички відскакує в положення звуку [с], середня частина спинки язика піднімається до твердого піднебіння, бокові краї язика підняті вгору, прижаті до верхніх корінних зубів;
  • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
  • м'яке піднебіння підняте, закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки розімкнуті, не вібрують, голосу немає.

              Закріплення правильної вимови звука [Ць]:

 1.У складах:

1)  АЦЬ-ОЦЬ-УЦЬ         АЦЬ-ЯЦЬ-ОЦЬ     2) ЦЯ-ЦЬО-ЦЮ-ЦІ     ЦЬО-ЦЮ-ЦІ-ЦЄ

      ЕЦЬ-УЦЬ-ОЦЬ         УЦЬ-ЮЦЬ-ИЦЬ       ЦЮ-ЦЄ-ЦІ-ЦЬО      ЦЄ-ЦЬО-ЦЯ-ЦЮ

      ИЦЬ-АЦЬ-УЦЬ         ЯЦЬ-ЮЦЬ-ЇЦЬ        ЦЬО-ЦЯ-ЦЄ-ЦІ        ЦЯ-ЦІ-ЦЮ-ЦЬО

2.У словах:

  1. Цікаво, ціле, цілувати, цькуватицьомкати, ціль, цінник, ціп-ціп.
  2. Вівця, вулиця, птиця, спиця, куниця, спідниця, рукавиця, куниця, киця, полуниця, киця, паляниця, мильниця, водиця.
  3. Оцінка, акція, авіація, позиція, поліція, ланцюг, Донецьк, Липець, цвіркун, цвях, цвіт, цвіль, цвісти.

 3.У чистомовках:

Ця-ця-ця-дай-но олівця. Ці-ці-ці-ремінець у руці. Ці-ці-ці-граю я на скрипочці. Ці-ці-ці-заграли сонця промінці. Цю-цю-цю-піду на вулицю. Иця-иця-иця-холодна водиця. Иця-иця-иця-у траві суниця. Іцю-іцю-іцю-налякали птицю. Іцю-іцю-іцю-вивчив таблицю. Єць-єць-єць-стоїть гарний хлопець. Єць-єць-єць-купували гребінець. Єць-єць-єць-сірий заєць.

4.У словосполученнях:

Цілити в ціль;  тісто у місці; міцний морозець; працює станція; цінні акції; боятися гусениць; сестриця в світлиці; зразок на сторінці; стрілець у темниці; цінитель цирку; цілувати царівну; оцінка учениці; цілі яйця; порція голубців; кільця на пальцях; хлібці на тарілці; кінець концерту; на вулиці сонце.

 5.У реченнях:

На грядці виросла полуниця. Молодець відшукав царівну. Квітнуть суниці та полуниці. У криниці холодна водиця. Хлопець поклав олівець у ранець. Пухкі паляниці пече моя бабця. На столі стоїть сільниця, у сільниці сіль. На кінці олівця немає кільця. На вулиці цвіте акація. Бабця збирала полуниці і чорниці. Киця лежить у травиці. На акації цвірінькає горобець. Біля криниці загубили рукавиці.

6.У віршах:

            ***

Вовк-вовцюг вівцю волік. 
Вона вовку - вила в бік. 
Як завив же вовк-вовцюг, 
Миттю випустив  вівцю.

            ***

Мусію, Мусію, муку сію, 
Печу паляниці, 

Кладу на полиці. 
Мусій, муку сій, 
Печи паляниці, 
Клади на полиці. 

                 ***

Дзьобнув хлібця горобець, —
Дзьоб обтер об стовбурець.
Барабольки подзьобав,—
По бруківці пострибав.

                 ***

Зацінькала синиця —
Цікава витівниця:
- Це горобці в альтанці
Танцюють вранці танці.
Ой, гуці-гуці!
Штанці куці-куці
Штанці у горобців!

7. У скоромовках:

          ***

Летів горобець,

Сів на хлівець,

А як вийшов стрілець,

То утік горобець

           ***

 На полиці в коробиці

 Півкороваю і паляниця.

          ***

 Кравець краватку картату

 Каракатиці кроїть.

 Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [Ш],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  •  губи  трохи витягнуті вперед;
  • відстань між верхніми й нижніми зубами – 2 мм;
  • широкий кінчик язика піднятий до піднебіння (за горбочки), але не торкається його, утворюючи щілину;
  • бокові краї язика притискаються зсередини до верхніх корінних зубів, не пропускаючи з боків струмінь повітря;
  • широкий і теплий струмінь повітря, що видихається, проходить по середині язика;
  • м´яке піднебіння закриває прохід до носової порожнини;
  • голосові зв´язки розімкнені  і  не  вібрують.

Закріплення правильної вимови звука [Ш]

1. У складах 

1)  ША-ШО-ШУ-ШЕ  ШИ-ШЕ-ШО-ША   ША-ШО-ШЕ-ШИ    ШИ-ШЕ-ШУ-ШО    ША-ШУ-ШЕ-ШИ   ШУ-ШЕ-ША-ШИ      

2)  АШ-ЕШ-УШ-ИШ    ІШ-ЕШ-ОШ-АШ    АШ-ОШ-ЕШ-ІШ      ІШ-ЕШ-УШ-ОШ       ИШ-ІШ-АШ-УШ    ОШ-АШ-УШ-ИШ

3)  ШВА-ШВЕ-ШВИ-ШВУ    ШКА-ШКО-ШКУ-ШКИ

2. У словах:

  1. Шана, шафа,  шахи, шина,  шум,  шило, шанс,  шепіт,  шапка, шахта,  шок,  шов,  шишка,  шуміти,  шибка, шовк,  шуба,  шар, шаль,  шабля,  шуруп,  шуліка,  шеренга,  шорти, шеф, шершень, шити,  ширма,  шили,  шинка, шия, шифер,  шибка,  шипіти,  широкий.
  2. Програш,  виграш,  вірш,  товариш,  туш,  душ,  фініш,  аркуш,  наш,  ваш,  фарш, вірш,  марш,  гуляш, ділиш,  мовчиш, кричиш,  м’якуш,  гуаш,  їдеш,  будеш,  сховаєш, насмішиш,  маєш, чашка, кашка, ромашка, комашка, башлик, каштан, черепашка, башта, баштан, мурашка, кашкет, пташка.
  3. Каша, пташеня,  гроші,  миша,  афіша,  утішати,  брошура,  вершина,  оголошення, вишивати,  вішалка,  ешелон,  запрошення,  листоноша,  машина.
  4. Школа,  школяр,  шрифт,  шрам,  швачка,  швайка,    швець,  швидкий,  швидко,  шкарлупа,  шкала,  шкарпетка,  шкатулка,  шкідливий,  шкільний,  шкіра,  шкода,  шкодувати,  шпак,  шпалери,  шпага,  шпала,  шпилька,  штани,  штурман,  штукатур,  штурвал,  штучний,  штемпель,  штепсель,  шпора,  шпон,  шнур, шніцель,  шнурок,  шлак,  шланг,  шлюпка,  шлях,  шлунок, шпагат,  шпигун,  шпаківня,  шпинат,  шпора,  шпулька,  шпиталь,  шторм,  штамп,  штора, штовхати, штука, штопор,  штурвал,  штрих. 

3. У чистомовках:

Ша-ша-ша - у  мене  є  лоша. Ша, ша, ша - ми ловимо лоша. Ша, ша, ша - поскакало в ліс лоша. Ші, ші, ші - любимо біляші. Шу, шу, шу - я шапку ношу. Шу, шу, шу - я у зошиті пишу. Аш, аш, аш - у мене гуаш. Иш, иш, иш - у небо полетиш. Уш, уш, уш - приймаю душ. Шом, шом, шом - одягни шолом. Шер, шер, шер - їде додому шофер. Шах, шах, шах -  я вийшов на шлях.

4. У словосполученнях:

Штопати шкарпетки; шити штани, шапка шамана; шахтар у шахті; у Шури шуба; шкурити шкатулку; шов на шортах; широка ширма; шиття на шифоні; шиновані шини; штаб шпигунів; шуба в шафі; штори для школи; школяр у школі; штурман на шхуні; залишити зошити; шпилька у скриньці; вишивати конвалії; чаша в горошок; мішок  груш; у Маші кашель; шарудить мишеня.

5. У реченнях:

Мій  тато носить шинель. Взимку треба одягати теплий шарф. Діти повинні шанувати старших. Мій дідусь був шахтарем. Кішка народила шестеро кошенят. Мишенята залізли в мішок.  Маша вішає шубу на вішалку. Паші купили шорти. У Наташі шовкове плаття. Даша вишиває подушку для Маші. Іграшка для Наташки. Шпак сидів в шпаківні. У шафі шарудить мишеня. Даша миє шибки. До школи поспішали школярі. У кошику була шовковиця. Кішка шукала кошенят. У садку зріли вишні та черешні.

6. У віршах:

Школа учнів  зібрала,

Школярі навчаються.

Школа тільки, що не всі

Так як слід стараються!

              *** 
Шпак шпачисі каже гнівно:

- Шершнів бачу у шпаківні!

Швидше шибеників гнати,sh1

Шпаченят обороняти!

                *** 
Шишка впала - не розбилась.

Шишка в трави закотилась.

Наша Шура в ліс пішла,

Але шишки не знайшла.

Принесла вона додому

Лише радість, лише втому.          

 7. У скоромовках:

    *** 

Шило шубку Шурі шило, 
Шовком, шерстю шви обшило. 
Вийшла шубка прехороша

Нашій Шурі на порошу.

    *** 
Маші каша надоїла. 
Маша кашу не доїла. 
Машо, кашу доїдай, 
Матусю ти не ображай! 

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука Ж,  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

 Уклад звука    [Ж]

  • губи   трохи витягнуті вперед;
  • відстань між верхніми й нижніми зубами – 2 мм;
  • широкий кінчик язика піднятий до піднебіння (за горбочки), але не торкається його, утворюючи щілину;
  • бокові краї язика притискаються зсередини до верхніх корінних зубів, не пропускаючи з боків струмінь повітря;
  • широкий і теплий струмінь повітря, що видихається, проходить по середині язика;
  • м´яке піднебіння закриває прохід до носової порожнини;
  • голосові зв´язки зімкнені  і  вібрують.

Закріплення правильної вимови звука [Ж]

1.У складах:

1.ЖА-ЖО-ЖУ-ЖЕ  ЖИ-ЖЕ-ЖО-ЖА  ЖА-ЖО-ЖЕ-ЖИ   ЖИ-ЖЕ-ЖУ-ЖО     ЖА-ЖУ-ЖЕ-ЖИ     ЖУ-ЖЕ-ЖА-ЖИ   

2.  АЖ-ЕЖ-УЖ-ИЖ     ІЖ-ЕЖ-ОЖ-АЖ        АЖ-ОЖ-ЕЖ-ІЖ     ІЖ-ЕЖ-УЖ-ОЖ       ИЖ-ІЖ-АЖ-УЖ       ОЖ-АЖ-УЖ-ИЖ

3.  ЖВА-ЖВЕ-ЖВИ-ЖВУ                   ЖКА-ЖКО-ЖКУ-ЖКИ

2.У словах:

  1. Жах, жаба, жало, жар, жарко, Жанна, жатка, жаль, жупан, жовтень, жолоб, жалоба, жакет, жом, жовток, жолудь, жорна, жовтень, жук, жуйка.
  2. Багаж, паж, гараж, тираж, монтаж, продаж, пейзаж, вантаж, трикотаж, монтаж, екіпаж, стеж, ріж, морж, пілотаж, ніж, гараж.
  3. Покажу, лежу, ріжу, межа, ножі, лижі, вежі,  лежати, кажуть, в`яжуть,  лужок ожина, кажан, кожух.
  4. Наждак, дружба, ліжко, ложка, кружка, ложка, діжка, дужка, жвавість, жнива, жменя, джміль, стежка, книжка, жвавий, жменя, жнива, художник, жниварка, жнець, можна, кожний, поважний, ніжний, уважний

 3.   У чистомовках:

Жа,жа,жа - Жанна бачила вужа. Жо,жо,жо - жовтий пежо. Жу, жу, жу - я у ліс ходжу. Жу, жу, жу - я з тобою дружу. Жі, жі, жі - у мене є ножі. Жи, жи, жи - швидко побіжи. Жи, жи, жи - на ліжку полежи. Аж, аж, аж - джип заїхав у гараж. Аж, аж, аж - у кутку лежить багаж. Аж, аж, аж - намалюй пейзаж. Ож, ож, ож - у тарілці корж. Уж, уж, уж - журавель і вуж. Иж, иж, иж - на ожині сидить чиж. Іж, іж, іж - біля ложки лежить ніж. Іж, іж, іж - пиріжок на всіх поріж. Яж, яж, яж - я їду на пляж.

4.У словосполученнях:

У Жені жук; важкий багаж; сніжна стежка; жіночий жакет; ближній рубіж; жовтий жовток; жаркий жовтень; рожеві лижі; живий їжак; свіже жито; оранже­вий абажур; жартівливий сержант; службова книжка; важли­вий вантаж; поважний екіпаж; напружений режим; дорожній тижневик; стежка між дубів; порожня діжка; порожня баржа; ніжна сніжинка; жадібна жаба; рідке желе; у Жанни жолуді; залізний жезл; тваринний жир; чижик у калюжі; шкірка баклажана; жовтий жилет; напружене очікування; пожежа в хатині; продаж пряжі; намисто на етажерці; урожай ожини; важке становище; буженина на вечерю.

5.У реченнях:

Жанна читала казку про жадібних ведмежат. Ведмежата були дуже жадібні. Житній хліб печуть із житньої муки. Жовтий жо­лудь впав у жолоб. Прилітайте, журавлі, до рідної землі. Екіпаж літака вітає пасажирів. Важку поклажу пасажири здають у багаж. Бабуся пекла пиріжки і коржики. Бережіть кожну хвилину свого життя!. Чижик-пижик, де ти був? Женя купує свіжий си­рок. На лужок вийшло ведмежа. У калюжу падає мокрий сніжок. Пожежники — муж­ні люди. На етажерці лежать журнали. Дуже шкода, що чижик не читає книжок. Жінки збирали женьшень. Ведмежа жваво лізе по дереву. Книжка вчить, як на світі жити. Не читай книжку в ліжку. Художник малює чудо­вий пейзаж. У діжці з теплою водою повно жабенят. Мама може ніжно приголубити дитину, може й посварити.

6. У віршах:

               *** 

Жвавий жук не знав дороги,

Показав жахливі роги,

Перелазив на межу.

Ж-жу, жу-жу, жу-жу-жу!unnamed

Я з такими не дружу.

                  *** 
Журавель шукає броду,-

Жабенятко- скік у воду.

Жук до жаби: - « Жу-жу-жу!

Журавлеві розкажу!»

 7. У скоромовках:

                 ***

Жабка в жовтому жакеті,
Жук в зеленому жилеті.
Жаба ґудзик застібає,
Жук годинничка виймає.

                *** 
Життєрадісні жирафи
Узяли журнал із шафи.
Його жужмили і м’яли
...Все одно не прочитали.

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [Ч],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  • губи  трохи витягнуті вперед;
  • зуби злегка розкриті;
  • широкий кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол, середня спинка язика додатково піднята до піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;
  • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки не вібрують

Закріплення правильної вимови звука [Ч]

1. У складах 

1)  ЧА-ЧО-ЧУ-ЧЕ     ЧИ-ЧЕ-ЧО-ЧА        ЧА-ЧО-ЧЕ-ЧИ   ЧИ-ЧЕ-ЧУ-ЧО              ЧА-ЧУ-ЧЕ-ЧИ             ЧУ-ЧЕ-ЧА-ЧИ

2)  АЧ-ЕЧ-УЧ-ИЧ             ІЧ-ЕЧ-ОЧ-АЧ               АЧ-ОЧ-ЕЧ-ІЧ     ІЧ-ЕЧ-УЧ-ОЧ               ИЧ-ІЧ-АЧ-УЧ               ОЧ-АЧ-УЧ-ИЧ

3)  ЧВА-ЧВЕ-ЧВИ-ЧВУ             ЧКА-ЧКО-ЧКУ-ЧКИ

 2. У словах:

  1. Чай, чан, чайник, чайка, чад, чапля, чари, чашка, частина, часник, чарунка, чабан, чавун, чоботи, чорний, човен,  чуб, чучело, черви, чутка, чудо, черга, чуття, чех, чемний, череда, човен, черга, чуваш, чиж, читанка, число, чорнило, чекати, чепурний, чин, чий, читанка.
  2. Ніч, піч, палач, калач, м`яч, плач, ткач, багач, читач, тягач, циркач, обруч, меч, ключ, квач, трубач, Іванович, Петрович, Миколайович, Сергійович.
  3. Бичок, пучок, значок, гачок, кулачок, каблучок, панчохи, бочечка, плече, удача, м`ячі, передача, дівча, курча, бачок, хочу кричу, значок,  мовчу, плачу, кольчуга,  каучук.
  4. Вчитися, курча, пачка, тачка, курча, ключка, зручний, хлопчик, білочка, зірочка, тумбочка, штучний, лисичка, прачка, задачник, бачки, значки, новачки, качка, каблучки, павучки, наволочка, молочний, дочка, бочка, квочка, ручка, річка, личко, донечка, смачний, шапочка, яблучко, замочки, вудочка, нічка, пічка, річка, навічно, Жучка, внучка, жучки, пучки, ручний, підручник, гречка, овечка.

3. У чистомовках:

Ча, ча, ча - дайте калача.  Чі, чі, чі - муха на плечі. Чі, чі, чі - у малечі є м’ячі.  Ча, ча, ча - побачити циркача.  Чи, чи, чи - трохи помовчи.  Чи, чи, чи - хліб печи.  Чу, чу, чу - калача печу.   Че, че, че - дуже гаряче.Чі, чі, чі - нові ключі.  Ач, ач, ач - виступав циркач. Еч, еч, еч - мідний меч. Іч, іч, іч - настала ніч. Юч, юч, юч - металевий ключ.   Яч, яч, яч - купуємо м’яч.

 4. У словосполученнях:

Затопили піч; чекати на чудо; чотирикутний чохол; вечірнє харчування; качати качалку; молочні палички; втратили ключ; у дівчинки калач; велика бочка; хлопчик-мізинчик; у дівчаток м’ячі.

 5. У реченнях:

Біля причалу кричали чайки. Черниш гарчав на хлопчика.  На поличці баночка з гречкою. Я купив чорне чорнило. Мати кличе дівчат вечеряти. Чоботар шиє чудові чоботи. Хлопчик чимчикував через луг та зарості очерету. Я купив червоні чоботи. Я катався у човні. Я читав читанку. Через річку будують міст. Темної ночі кричить пугач. Орач оре землю, сівач сіє ячмінь та жито. Не чіпай вимикача мокрими руками. У саду тачка без ручки. Дівчинка впустила м’яч. М’яч пливе по річці. Знесла курочка яєчко. У віконечко залетіла бджілка.

6. У віршах:

         *** 

Чаювала черепашка,

Та розлився чай із чашки,

Це тому, що черепашки

Чай не вміють пить із чашки.

              *** 
Павучаті павучок

Сплів чудовий гамачок,

А матусі-павучисі-

Комірці для сорочок.

7. У скоромовках:

     * * *

Чечір-вечір,  чечір-вечір.

Хтось воркує біля печі.unnamed 1

Чорні лапи, вуса, ротик,

Чечір-вечір, чорний котик!

               ***     

Каченя не баче.

Кличе качечка курчат:

- Чи не бачили качат?

- Ні качечко. Ми качат

Не бачили і вічі.

А кура без качат

Зустрічали двічі   

            Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука Щ,  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

 Уклад звука    [Щ]

  • губи трохи витягнуті вперед;
  • зуби злегка розкриті;
  • широкий кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол, середня спинка язика додатково піднята до піднебіння, утворюючи  щілину;
  • бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
  • м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв’язки не вібрують.

Закріплення правильної вимови звука [Щ]

1.У складах:

1)  ЩА-ЩО-ЩУ-ЩЕ           ЩИ-ЩЕ-ЩО-ЩА     ЩА-ЩО-ЩЕ-ЩИ           ЩИ-ЩЕ-ЩУ-ЩО      ЩА-ЩУ-ЩЕ-ЩИ           ЩУ-ЩЕ-ЩА-ЩИ

2)  АЩ-ЕЩ-УЩ-ИЩ             ІЩ-ЕЩ-ОЩ-АЩ     АЩ-ОЩ-ЕЩ-ІЩ              ІЩ-ЕЩ-УЩ-ОШ     ИЩ-ІЩ-АЩ-УЩ               ОЩ-АЩ-УЩ-ИЩ

2.У словах:

  1. Щавель, щастя, щука, щурик, щур, ще, щебінь, щедрий, щепа, щебет, щелепа, щеня, щетина, щедрувати, щедрівка, щоки, щойно, щоб, щогла, щодня, щодуху, щороку, що­денник. щіпка, щітка, щі, щит, щипати, щипці, щирий, щілину
  2. Лящ, хрящ, плащ, кліщ, плющ, прищ, кущ, хрущ, дощ,  лящ, плащ, хрящ.
  3. Площа, селище, площина, училище, захищати, піщаний, нащадок, тріщина, теща, пищати, прощати, ручище, плащі, навіщо, ласощі, ящірка, лінощі, пищить, тріщить, гонщик, лущити, ліщина, поміщати, блищати, гуща, плещуть, дещо, лущений, мощений, згущений, ущелина, прощення, прізвище, котище, ніщо, лящі, мерщій, плащі, кліщі, пищить, ящик
  4. Гонщик, горщик, борщ, борщик, горщик

3.   У чистомовках:

Ащ, ащ, ащ - є мене плащ. Іщ, іщ, іщ - біля дуба кліщ. Ущ, ущ, ущ - ліщиновий кущ. Ощ, ощ, ощ - іде дощ. Ющ, ющ, ющ - поливаю плющ. Ща, ща, ща - ми ловили ляща. Щі, щі, щі - йдуть дощі. Ще, ще, ще - каші хочу ще. Ще, ще, ще - підстрибну вище. Щу, щу, щу - пташку відпущу.

4. У словосполученнях:

Щебетання щиглів. Щетина на щоці. Щуреня у щуки. Мощена площа. У лощині ящірка. Залізні щипці. Військовий щит. Хижа щука. Шкідливий щур.

5. У реченнях:

На гачок піймався лящ. Над квіткою кружляє хрущ. Учора йшов дощ. Щедрий дощик площу полоще. У гущавині лісу ростуть кущі ліщини. У борщ поклали ща­вель. По тину плететься плющ. Під дощем намокло мале щеня. На щелепі - щетина, У воїна міцний щит. Ми щипаємо щавель для борщу. Щеня щодуху помчало по ще­беню. Щиглик весело щебече у кущі ліщини. Господар лущить кукурудзу. Щука та щупак - вороги лящів. Нема дощу, хочу борщу. У ясному небі блищать золотом зір­ки. Щілини завалили щебенем. Оля зі щавлю варить зелений борщ. Щеня потрапило лапою в щілину і пищить. Під час дощу плащ - дуже потрібна річ. У лощині ріс хвощ. Плещуться на мілині. Лящ привернув увагу щуки. Щеня біля щітки.

6. У віршах:

              *** 

Щука вчила щученя

Зуби чистити щодня:

-Швидко щіточку бери,

Не лінуйся, гарно три,

Зуби треба берегти,

Ми ж бо щуки- я і ти.
              *** 

Щітка щітці говорила:

- Я  щоранку щось робила.

Щітка щітці відказала:

- Ти щоранку міцно спала

 7. У скоромовках:

 Щиглики в кущах пищали,        

Щоранку сповіщали:                              bukva sch

«У кущах вітрище свище,                

Гуляє морозище».

        *** 
Ще зранку, сівши на кущі,             

Щебече щиглик на дощі.                   

              ***                                                             

За вікном періщить дощ,                            

А в печі зварився борщ.

 

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [Л],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  • губи набувають положення наступного голосного звука;
  • зуби злегка розкриті; звужений кінчик язика упирається у верхні різці або альвеоли;
  • корінь язика піднімається до м'якого піднебіння;
  • бічні краї язика не стискаються з верхніми кутніми зубами, а тому видихуваний струмінь повітря проходить крізь щілину, що утворюється між ними;
  • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки вібрують.

Закріплення правильної вимови звука [Л]

1. У складах 

1)  ЛА-ЛО-ЛУ-ЛИ            ЛО-ЛУ-ЛИ-ЛЕ     ЛУ-ЛЕ-ЛИ-ЛО            ЛЕ-ЛО-ЛА-ЛУ       ЛО-ЛА-ЛЕ-ЛИ             ЛА-ЛИ-ЛУ-ЛО

2)  АЛ-ОЛ-УЛ-ІЛ              АЛ-ЯЛ-ОЛ-ЄЛ    ЕЛ-УЛ-ОЛ-АЛ            УЛ-ЮЛ-ИЛ-ІЛ     ИЛ-АЛ-УЛ-ОЛ            ЯЛ-ЮЛ-ЇЛ-ЄЛ

3)  СЛА–СЛО–СЛУ–СЛЕ  ФЛА–ФЛО–ФЛУ–ФЛИ  ЗЛА–ЗЛО–ЗЛЕ-ЗЛУ–ЗЛИ  БЛИ–БЛУ–БЛО–БЛЕ  ПЛА–ПЛО–ПЛУ–ПЛЕ   ГЛА-ГЛО–ГЛУ–ГЛИ

2. У словах:

  1. Лак, лава лапа, лань, лампа, лайка, ланцюг, ластівка, лампочка, ласощі, лантух. Лис, лимон, лижі, липа, листя, лицар, липень, листок, лихо, лижник, листопад, листоноша. Лев, лезо, ледар, лебідь, лелека, леопард, легенда, легені, лепеха, левеня, лежати.
  1. Пенал, осел, вокзал, дятел, котел, козел, віл, стіл, сокіл, футбол, чохол, консул, укол, бал, факел, фінал, посол, сигнал, вузол, мул, метал, мускул, підвал, баскетбол, небосхил.
  2. Акула, салат, школа, халат, сила, балалайка, палатка, крила, поле, олень, колесо, телефон, палець, тюлень, телевізор, Олена, село, весло, повидло, сало, молоток, волосся, масло, молоко, пилосос, болото, соломка, велосипед.
  3. Плащ, плаття, плакат, планета, плавець, пливти, плитка, плече, плескіт, племінник, площа, плов, пломба, плуг, плутанина.  Блакить, благати, блимати, блищати, близько, близнята, блокнот, блоха, фламінго, флот. Клас, Клава, клин, клик, клен, клей, клеймо, кленовий, клоун, клопіт, клуб, клубок, клумба.

3. У чистомовках:

Ла-ла-ла – молоко пила. Ло-ло-ло – їдемо в село. Лу-лу-лу – поскладали цеглу. Ли-ли-ли – липку полили. Ле-ле-ле – Міла зелень меле. Ал-ал-ал – їдемо на вокзал. Ол-ол-ол – ми забили гол! Ул-ул-ул – танцює веселий гуцул. Ил-ил-ил – в саду цвіте кизил. Ел-ел-ел – налили воду у котел.

4. У словосполученнях:

Зелене яблуко; кленовий листок; кислий лимон; опале листя; білий лебідь; холодний підвал; велика палатка; солоний салат; липова гілка; весела балалайка; маленьке лисеня; надсилати листа; поділити шоколад; колихати колиску; залетіти у вулик.

5. У реченнях:

Ластівка швидко літає. У мене є яблуко та жолуді. Платон ніс лопату і лом. Лампа стоїть на столі. У Луші нова балалайка. Над квіткою літає метелик. Я налив молоко у глечик. Білка стрибнула в дупло. Летить додолу пожовкле листя. Достигла солодка малина. Соломія голосно співала пісню. Олесь ламає гілки. Ми допомогли Світлані білити яблуні. На калині пожовкло листя. Міла лежала на зеленому килимі. Мама купила жовті лимони. Хлопці грали у футбол. Ми встановили новий телефон.

6. У віршах:

             ***

Лиска лащить лисеня,

А лосина – лосеня.

Лев ласкаво лапою

Левенятко ляпає.

              ***

Алла липку не вгляділа:

Липка листя загубила.

З липки листя не опало –bukva l

Липку кізки общипали.

              ***

Лиски милом личка мили,

Лиски мило загубили.

Лиски швидко в ліс пішли,

Але мило не знайшли.

               ***

Три лисички, три сестрички,

Миють лапки, миють личка.

Не виводить тато-лис

Їх немитими у ліс.

7. У скоромовках:

               ***

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діточок коло квіточок.

               ***

Не жаліла мама мила,

Мила мама з милом Мілу.

               ***

Мала з села вола вела.

В село віл малу вів.

                ***

Ти, малий, скажи малому,

Хай малий малому скаже,

Хай малий теля прив’яже.

                ***

Міла мила мишку милом,

Міла мило упустила.

Упустила Міла мило,

Мишку милом не домила.

Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука Ль,  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

 Уклад звука    [Ль]

  • губи розтягнуті у посмішці;
  • зуби злегка розкриті; кінчик язика піднімається вище від альвеол;
  • корінь язика піднімається до м'якого піднебіння;
  • бічні краї язика не стискаються з верхніми кутніми зубами, а тому видихуваний струмінь повітря проходить крізь щілину, що утворюється між ними;
  • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки вібрують.

Закріплення правильної вимови звука [Ль]

1.У складах:

1)  ЛЯ-ЛЮ-ЛЄ-ЛІ       ЛЄ-ЛЮ-ЛІ-ЛЯ        ЛЮ-ЛЄ-ЛІ-ЛЯ    ЛІ-ЛЬО-ЛЯ-ЛЮ     ЛЬО-ЛЯ-ЛЮ-ЛІ    ЛЯ-ЛІ-ЛЮ-ЛЬО

2)  ИЛІ – ИЛІ – ИЛІ    ЕЛЄ – ЕЛЄ – ЕЛЄ       АЛЯ – АЛЯ – АЛЯ      ЛЬО – ЛЬО – ЛЬО       УЛЮ – УЛЮ – УЛЮ      ІЛІ – ІЛІ – ІЛІ    ЄЛЄ – ЄЛЄ – ЄЛЄ       ЯЛЯ – ЯЛЯ – ЯЛЯ      ОЛЬО – ОЛЬО – ОЛЬО

3) СЛЯ – СЛЬО – СЛЮ – СЛЄ – СЛІ     ФЛЯ – ФЛЬО – ФЛЮ – ФЛІ - ФЛЄ    ЗЛЯ – ЗЛЬО – ЗЛЄ - ЗЛЮ – ЗЛІ     БЛІ – БЛЮ – БЛЬО – БЛЄ   ПЛЯ – ПЛЬО – ПЛЮ – ПЛЄ – ПЛІ       ГЛЯ  - ГЛЬО – ГЛЮ – ГЛІ - ГЛЄ

 2.У словах:

  1. Ліс, лід, ліфт, літак, ліжко, лінія, Ліда, лікар, лінощі, лірика, літо, ліхтар, літопис, літній, лінійка, лійка, лінза, лілія, ліпити. Люда, Люба, людина, люк, лютий, люстра, любий, любисток, люди, люлька, любов.
  2. Сіль, щиголь, шаль, табель, джміль, медаль, кисіль, кухоль, нуль, коваль, житель, ціль, автомобіль, вихователь, вчитель, корабель. Теля, квасоля, чапля, стеля, неділя, будівля, воля, земля, куля, доля, зілля, вугілля, зозуля, кеглі.
  3. Салют, малюк, капелюх, маслюки, пальто, пелюстка, ділянка, паляниця, валянки, кулька, мільйон, тюльпан, полюс, галявина, калюжа, пелюшка, залізо.
  4. Пліт, плівка, плітка, плід,  пляж, пляшка, пляма, плющ, плюс, плюш, плюскати. Блюдо, блідий, блідість, блюдце, бляшка. Клятва, клімат, клітка, ключ, кліщі, клініка, клітина, клювати, клюка, кліпати, ключниця. Зліва, злізати, злість, зліт.

3.   У чистомовках:

Лі-лі-лі – літом жив у селі. Ля-ля-ля – буду пасти теля. Лю-лю-лю – я маму люблю. Іль-іль-іль – ми купили сіль. Оль-оль-оль – на троні король. Аль-аль-аль – у мами тепла шаль. Оля-оля-оля – у супі квасоля. Уля-уля-уля – у лісі кує зозуля. Люх-люх-люх – на голові капелюх. Лют-лют-лют – святковий салют.

4.У словосполученнях:

Смілива людина; побілена стеля; зелена цибуля; теплі валянки; лісова галявина; малювати малюнок; ліпити льодохід; лічити літаки; оглянути спальню; любуватися лісом; люблю льодяники; лікувати ліками; залізти на коліна; біла конвалія; кольорові олівці; святковий салют; маленькі маслюки; порцелянове блюдо; скляна пляшка.

5.У реченнях:

Ліля намалювала білі лілії. Я купив лінійку. Галя і Оля люблять гуляти по льоду. Мама поклала хліб у хлібницю. Льоня і Любомир купили кульку. Люди заходять у ліфт. На площі лунав салют. Під лісом синіє льон. Поля і Галя малюють пальму. Я плавав у шлюпці. Валя не гуляла, бо була заметіль. Льоня кладе поліно на коліно. Коля ллє молоко з пляшки в блюдце. На полі синіє льон і літають метелики. Біля футбольного поля стояли болільники. Люда взяла улюблену книгу в бібліотеці.

6. У віршах:

                 ***

Зелен, зелен льон у полі,

Буде лялі з льону льоля.

Білим-білим білована,

Мов лілея мальована.

              ***

Поспішав до лісу лис,

Та заліз у верболіз,

Поки ліз крізь верболіз,

Запізнивсь до лісу лис.

               ***

З лілеї опадають пелюстки,

Вони сумні, зів’ялі, білі.

Неначе білі пелюшки,

Вони такі маленькі й милі.

7. У скоромовках:

                ***

Дівчинка Люба

Всім людям люба,

Тому що Любі

Всі люди любі.

             ***

Це маля-немовля

Ні слівця не вимовля.

Немовляток я люблю,

Колисаю: «Люлі-лю!»

              Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука [Р],  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

  •  губи набувають положення наступного голосного звука;
  • зуби злегка розімкнені;
  • широкий кінчик язика піднятий до
  • верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря;
  • бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами;
  • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
  • голосові зв'язки вібрують.

Закріплення правильної вимови звука [Р]

1. У складах 

1)  РА – РА - РА      РО – РО – РО             РА – РО – РИ                РУ – РЕ – РО     РЕ – РЕ – РЕ          РО – РА –РУ             РИ – РИ - РИ            РИ – РУ – РА   

2)  АР – АР – АР    АР - ОР – ИР    ОР – ОР – ОР    УР – ЕР – ОР    ЕР – ЕР – ЕР    ОР – АР – УР      ИР – ИР – ИР     ИР – УР – АР   УР – УР – УР     ЕР – ИР – ОР

3)  ПРА – ПРО      ВРЕ – ВРО         БРИ – БРЕ         ФРА – ФРУ    МРО – МРЕ        КРО – КРЕ       ТРИ - ТРО     ГРУ – ГРА     ДРУ - ДРЕ     ХРО - ХРУ                    2. У словах:

  1. Рама, рана, радіо, ранок, ракета, рахунок, рак, рама, рагу, радість, равлик, рамка, ратиця, рай. Рот, Рома, робот, ромб, робота, робітник, розетка, ромашка, рожевий, розклад, розум, роза, рок,  роса, ролики. Рука, рукав, ручка.
  2. Назар, самовар, комар, базар, бунтар, санітар, буквар, кухар, пекар. Бугор, кагор, хор, помідор, цукор, мур, снігур, мухомор. Катер, шофер, бобер, вітер, кіндер. Касир, сир, мир, буксир. Зефір, якір, кефір, турнір, ефір, жайвір, папір
  3. Сарафан, баран, барабан, коран, піраміда, мураха, гітара. Коробка, сорока, корона, порося, горобець, корона, ворона. Кукурудза, парус, м’ясорубка, парубок. Береза, сережка, терези, перець, берег, оберег, череда, табурет. Корито,  Марина, горила
  4. Гранат, крило, крига, три, шкарпетки, карниз, фартух, парта, шарф, артист, паркан, гарбуз, марка, чарка, перстень, персик, сервант, серветка, сервіз, чорногуз, морква, морж, чорниця, курка, урна, куртка, курча, цвіркун

3. У чистомовках:

Ра-ра-ра – висока гора. Ру-ру-ру – коза гризе кору. Ро-ро-ро – купим ми відро. Ри-ри-ри – летять комари. Ран-ран-ран – у Роми барабан. Раха-раха-раха – повзе черепаха. Рок-рок-рок – довгий огірок. Рут-рут-рут – бачу парашут. Ер-ер-ер – нас везе шофер. Ар-ар-ар – літає комар. Ор-ор-ор – співає пісню хор. Ир-ир-ир – хай завжди буде мир. Ур-ур-ур – на дереві снігур. Арка-арка-арка – на конверті марка. Орт-орт-орт – смачний торт. Орква-орква-орква – на городі морква

4. У словосполученнях:

Червона троянда. Варений рак. Рожевий риф.  Діти збирали фрукти. Тигр ричить. Кіндрат знайшов прут.  Гостра залізна бритва.  Густі чорні брови. Красива мамина брошка.

5. У реченнях:

Рома рубав дрова сокирою.  Я подарував пудру Марині. Кіндрат приніс відро моркви.  Радіон рве зелену траву.  У  лісі ростуть мухомори.  Кіра ненароком розбила графин.  Дід знайшов гриб під березою. Я причесав гребінець гриву коню.  Прилетів чорний грак.

6. У віршах:

                 ***

Рак ранесенько проснувся,

В черевики гарні взувся,

І без тата, і без мами

Прогулявся між корчами.

                ***

Срібна рибка пропливала,

Вона рака не впізнала.

Рак розсердився, роззувся

І додому повернувся.

                              Н. Забіла

Дубові дрова дід рубає

В дворі під деревом старим.111122буква-р

А дітвора допомагає

Носити дрова з двору в дім.

 7. У скоромовках:

 ***

Подібні три брати:

Панкрат на Марата,

Марат на Кіндрата,

Кіндрат на Панкрата.

***

Тигр ричить, ричить тигриця –

Пролетіла низько птиця: фур-р-р.

І смугасті тигренята

Шкірять гострі зубенята: тр-р-р

***

Чуки, чуки, чукарики!

Хрустять в Насті сухарики.

Хрумкає Настя

Сухарики хрумчасті.

***

Ой зібрала Маргаритка

маргаритки на горі.

Розгубила Маргарита

маргаритки у дворі.   

 Щоб  закріпити  правильну  вимову  звука Рь,  необхідно  слідкувати  за  положенням  органів  артикуляційного  апарату:

Уклад звука    [Рь]

  • Губи  набувають  положення  наступного звука
  • Зуби злегка  розімкнені
  • Додатковий підйом, підняття спинки язика до піднебіння
  • Просування язика вперед,
  • Кінчик язика наближається до верхніх різців,
  • Зуби зближені

           Закріплення правильної вимови звука [Рь]

1.У складах:

1)  РЯ – РЯ      РЄ – РЄ     РЯ –РЄ –РЬО – РЮ  - РІ      РЄ – РЬО – РЯ – РІ – РЮ    РЮ –РЮ    РІ -РІ           РЮ – РІ – РЮ – РЬО - РЄ       РІ – РЮ – РЄ – РЯ - РЬО     РЬО – РЬО     РЬО – РЯ – РІ – РЄ – РЮ

2)  ТРІ – ДРІ          ТРЯ – ДРЯ            ПРЯ – МРЯ- БРЯ         ТРЮ – ДРЮ             ВРЮ- ФРЮ           ПРЮ – МРЮ – МРЮ     ВРІ - ФРІ        ВРЯ – ФРІ                 КРЯ- ГРЯ – ХРЯ     СТРЯ – ЗТРЯ            СТРІ – ЗТРІ               КРЮ - ГРЮ  - ХРЮ        СТРЮ – ЗТРЮ         СТРЄ - ЗТРЄ             КРІ – ГРІ – ХРІ             

 2.У словах:

  1. Різьбяр, рілля, ріпа, ріст, річ, річниця, рішення, рівняння, різати, рідина, рід, рівень, рівнина, рій, ріжок, рівчак, різьба, рідня. Рябчик, рядок, рятівник, рядовий, рятунок, ряд, ряжанка, рясний, рявкати, рябий. Рюкзак, рюмса, рюш, рюмсати
  2. Пиріг, пирій, снігурі, доріжка, горіх, корівка, чарівник, акваріум, тарілка, Марійка, Андрійко, двері, журі, річка. Поряд, зоря, буряк, Боря, Варя, порядковий. Урюк, борюся, варю, порю завірюха.
  3. Трійка, тріпати, тріск, тріска, тріумф, тріпотливий, трюм, трюмо; Тряска, трясовина, трястися, тряхнути, трясогузка; Дріб, дріт, дрібно, дрібнолистий, дрібний, дрімучий, дрібничка, дріжджі, дрібнота, дріб’язковий, дрібочок, дріботіти; Дрючок, дрюк, дрючечок; Дряпинка, дряпати, дряхлий, дряпнути; Прірва, прісний, прізвище, прізвисько; Брід, брівка, брівонька, брязкіт;  Кріль, кріт,кріпак, крісло, кріпити, кріпацтво, кріплення, крільчатник, крюк; Грім, грізний, грілка, грітися.

3.   У чистомовках:

Рійко-рійко-рійко – біжить  Андрійко. Рійка-рійка-рійка – стоїть Марійка. Орінь-орінь-орінь – у петрушки корінь. Ріх-ріх-ріх – смачний горіх. Утрія-утрія-утрія – в озері нутрія. Різка-різка-різка – кучерява берізка. Ріжки-ріжки-ріжки – смачні пиріжки. Ріг-ріг-ріг – походжає носоріг. Ряк-ряк-ряк – військовий моряк. Ряк-ряк-ряк – на горі вітряк. Оря-оря-оря – рюмсає Боря. Ряк-ряк-ряк – смоловий буряк. Рюк-рюк-рюк – смачний урюк. Уря-уря-уря – надворі буря.

4.У словосполученнях:

Я їв ряжанку. У супі кріп.  Риє нору кріт.  Гримить грім.  Закрили на крючок. На дверях крюк.  На хвіртці крючок.  В океані тріска.  Тріски від берізки. Блакитна стрічка. Купили трюмо.  Надворі буря.  Зібрали горіхи.  Співає дрізд. Страхітливий грім.  Рюмсає Боря.

5.У реченнях:

Марійка іде на річку.  У Андрія ряжанка.  Ларіон і Марійка складають рюкзак. Дрібненька ряска плаває на річці.  Діти тріпали доріжки на вулиці. Рита і Рима різали пиріг.  На березі річки рюмсав Андрій. Трюкач виконав складний трюк. Рівними рядками росли буряки.  Багряний захід сонця чарівний. П’ятирічна дівчинка йшла по доріжці.  Дрібненькі зорі рясніли на вечірньому небі. Різке свіже повітря полилось у відкриті двері.  Рябі та червоні корівки паслися над прірвою.  В акваріумі плавали рибки.

6. У віршах:

Сонце з неба так пече,

Що на річці – гаряче.

Де знайти нам холодок?

Так для цього ж є грибок.

               * **

Ромашки рвати ми ходили

Над річкою в рясній траві,

І раптом равлика зустріли

Із ріжками на голові.

              ***

Падав сніг на поріг,

Кіт зробив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

То пірог водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг.

 7. У скоромовках:

На горі дуби,

Під горою гриби.

В акваріумі у Харитона

Чотири рака і три тритона.

Ніс Гриць пиріг через поріг,

Став на горіх – упав на поріг.

Носоріг нас не любив

Рогом нірку собі рив.

Поради батькам з розвитку фізіологічного дихання

60258590 2125600840871937_8940377410520481792_o

60343207 2125600857538602_37166405006655488_o

Тонкощі виховання і навчання дитини-лівші

56177134 2063628617069160_4658180551235076096_o

56811341 2063628607069161_6823957933827555328_o