Дефектологічні послуги
Діти з порушенням інтелекту – складна та неоднорідна категорія дітей з особливими потребами. Спільними для них є органічні ураження кори головного мозку, внаслідок яких спостерігається недостатня сформованість усіх складових психіки і перед усім розумової сфери, а також виникають другорядні порушення довільних форм емоційно – вольової сфери.
Головне завдання педагогів в цій групі – розробка та реалізація механізму включення дітей з особливостями психофізичного розвитку у навчальний процес, рання інтеграція цих дітей у соціальне середовище з урахуванням їхніх типологічних та індивідуальних особливостей. Протягом усієї роботи педагоги, які працюють з дітьми з інтелектуальними недоліками визначають пріоритетні корекційні, навчальні, виховні завдання, напрямки роботи розробляють індивідуальні корекційно – компенсаторні плани роботи для кожної дитини з урахуванням нозологій.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Як формувати мовлення.
Частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок, тимшвидшерозвиваєтьсяїїзв’язнемовлення.
Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорятьдорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед маленьким слухачем яскраву й правдиву картину зимового лісу, переживання дівчинки, яка заблукала в лісі, радість зайчика, котрий знайшов свою маму. Це викликатиме у дитини відповідні почуття, що безпосередньо впливатимуть на її мовленнєвий та емоційний розвиток.
Вчимося розглядати сюжетні малюнки.
Розширюватиме знання про навколишній світ, збагачуватиме словник і розвиток мовлення дитини систематичне розглядання сюжетних малюнків. Дитину із особливими освітніми потребами потрібно вчити розповідати за малюнками. Для цього можна використати ілюстрації з художніхкнижок, дитячихжурналів. Під час розгляданнямалюнкадоросломуслідскеровуватисприйманнядитини, ставлячизапитання, наприклад, такі: «Хто зображений на малюнку?», «Що роблятьзвірі?», «Звідки видно, що зайчик плаче?», «Як ти думаєш, лисичці шкода зайчика?». Необхідно привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їх значення, якщо вони малозрозумілі, активізувати висловлювання дитини. З часом, разом із дитиною можна придумувати назви до малюнків, складати розповідь про одного з персонажів.
Як формуватизнання про довкілля.
Предмети, які сприймаються, мають позначатися словом, водночас слово завжди має підкріплюватися чуттєвим досвідом. Формуючи у малюка знання про навколишній світ, батькам слід обов’язково домогтися зв’язку між відчуттям і словом, сприйманням і словом, уявленням і словом.
Розвиток пізнавальної діяльності.
У дітей із особливими освітніми потребами розумові дії формуються з відставанням і недостатньо продуктивно, до того ж процеси пізнавальної діяльності недосконалі: звужене й обмежене сприймання, недостатня пам'ять та увага. Тому дітей потрібно спеціально вчити розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, їх розташування у просторі, вміти застосовувати ці знання практично. Заняття проводити у вигляді гри.
Варто пам’ятати, що під час виконання всіх видів діяльності малюк має розповідати про те, що він робить, називати кожну форму, що вивчається, відповідним словом.
Важливо вчити дитину виділяти та вміти пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати їх у практичній діяльності.
Неабияку увагу слід приділяти виробленню вміння орієнтуватися в сторонах предмету, який знаходиться перед дитиною – визначати орієнтири на аркуші паперу, в альбомі; вміти знаходити верх і низ, правий і лівий бік тощо. З цією метою можна застосовувати такі вправи: позначати лівийв ерхній кут аркуша однією умовною позначкою, нижній – другою, середину – третьою; поділити аркуш на певну кількість частин і виконати за словесною інструкцією малюнок у кожній із цих частин. З цією ж метою даються завдання на штрихування зображень предметів або геометричних фігур, малювання смужок: зліва – направо, знизу – вгору, похило. Розуміння просторових відношень впливає і на мовленнєвий розвиток дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками, стає розгорнутішим.
Важливо вчити дитину аналізувати предмет у певній послідовності, запитуючи: «Як це називається?», «З чого зроблений?», «Для чого потрібний?»
Батьки повинні підтримувати дитину, формувати у неї позитивну мотивацію. Тому, поки можливості такої дитини зміцніють, доцільно пропонувати їй лише ті завдання, які вона змогла б виконати, тобто заслужити похвалу.