Схема проїзду
Новини
Архів новин

Консультації для батьків

Мистецтво спілкування, як основний елемент виховного процесу (поради батькам)

«Сама велика розкіш у світі - розкіш людського спілкування» - писав А.Екзюпері. Його основи закладаються в сім’ї: перші емоції, перші слова, азбука міміки, вміння впізнавати людей, їх настрій. Поступово спілкування ускладнюється, в нього залучаються все нові і нові елементи: мова жестів, манери і поза, інтонація і ритмічна сторона мови.

Щодня чуючи виразну вимову, дитина, завдяки наслідуванню, її й засвоїть, саме така мова стане для неї звичною.

Щоб турботливі батьки могли оцінити, як розвиваються їхні діточки, наводимо основні показники розвитку мовлення дітей від 3 до 6 років.

Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти починають засвоювати граматичну будову мовлення: відмінкові закінчення, узгодження прикметників з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), форми однини і множини. До 3 років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина активно наслідує однолітків та бавиться в колективні ігри.

Четвертий рік життя

Між 3 і 4 роками мовленнєвий розвиток істотно покращується. Дитина знає назви багатьох предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини тощо. Діти до 4 року життя вживають прості та складні речення. Найбільш розповсюджена форма висловлювання - просте поширене речення: «Ми з мамою ходили в магазин за хлібом», «Я люблю гратися великою машиною». Дитина знає велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, що складаються з 2 складів, але при вимові слів з 3-4 складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П'ятий рік життя

Між 4 і 5 роками словниковий запас дитини сягає 1500-2000 слів. В активному мовленні вона використовує майже усі частини мови. Продовжує засвоювати узагальнюючі слова та граматичну будову мовлення, але ще може припускатися граматичних помилок: іноді неправильно використовує відмінкові закінчення, узгоджує між собою слова. Дитина починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про навколишній світ. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: вони правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч, щ), але ще можуть плутати їх і замінювати один одним (шапка - сапка). Звук «р» діти ще не можуть замінювати на «й», «л» або «ль» (рак - йак, риба - либа).

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними і точними. В 5-річному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, тобто оволодівають одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. У висловлюваннях дитини з’являються складні речення, слова, що позначають якість предметів (яскрава квітка), матеріал, з яких вони зроблені (паперовий літак). Дитина використовує синоніми та антоніми, правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні 5-річних дітей з'являються присвійні прикметники (заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). У цьому віці діти цілковито оволодівають структурою слів: не пропускають склади, не переставляють їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч, щ) та звук «р», хоча деякі діти ще можуть замінювати складні звуки простішими чи неправильно їх вимовляти.

Наведені вікові показники розвитку мовлення не є абсолютними. Кожна дитина індивідуальна, тож загальний і мовленнєвий розвиток у різних дітей відбувається по- різному. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших порушена вимова більшості звуків. Ця таблиця допоможе батькам орієнтуватися у порядку засвоєння дітьми звуків нашої мови:

Вік дитини

Звуки мови

Від 1 до 2 років

А, 0, Е, П, Б, М

Від 2 до 3 років

У, И, І,Т,Д,Н,К, Г,Х,В,Ф,Й

Від 3 до 4років

с, з,ц

Від 4 до 5 років

Ш, Ж, Ч, Щ

Від 5 до 6 років

Л,Ль, Р, Рь

 

Готовність дитини до школи

 Критерії готовності до школи

  1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мисленнєвих операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов´язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра.
  2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов´язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов´язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою.  Під кінець дошкільного віку в дошкільника вже сформовані основні елементи вольової дії — внутрішнього зусилля, необхідного для виконання певної діяльності. Він здатен поставити мету, прийняти рішення, окреслити план дій, виконати його, виявити зусилля для подолання перешкод, оцінити результат своєї дії. За твердженням психологів, які досліджували волю у дітей, у дошкільному віці вони успішніше досягають мети за наявності ігрової мотивації, коли їх поведінку оцінюють однолітки (командна гра). Про вольову готовність дошкільників свідчить високий рівень довільності їхніх рухів і поведінки. Довільність рухів виявляється у письмі, правильному використанні навчального приладдя, підтриманні порядку на письмовому столі, парті, у портфелі. Довільність поведінки — у навмисному заучуванні віршів, можливості побороти певне бажання, відмовитися від гри заради іншої справи, наприклад допомоги матері зосереджуватися на виконуваному завданні, слуханні мови старшого тощо.
  3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам´яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.
  4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін. Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Поради батькам:

Психологічна  готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що  тільки задатки його перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок. Необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна роботи до школи?

НЕ СЛІД:

  • До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості4
  • Оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
  • Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

НЕОБХІДНО:

  • прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
  • навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
  • вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення;
  • вселити у дитину віру у свої сили, не здійснювати вплив, що веде до формування заниженої самооцінки.
  • частіше хвалити і підбадьорювати дитину.

Гіперактивна дитина:

-       Перебуває в постійному русі та просто не може себе контролювати, навіть якщо стомилася, продовжує рухатись, а знесилившись остаточно, плаче та впадає в істерику;

-       Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Ставить мільйон запитань, проте рідко вислуховує відповіді на них;

-       Її неможливо вкласти спати, а якщо і спить, то уривками, неспокійно;

-       Некерована, при цьому зовсім не реагує на заборони й обмеження. У будь-яких умовах (будинок, магазин, дитсадок) поводиться однаково активно;

-       Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію – б’ється, кусається, штовхається, причому застосовує підручні засоби – каміння, палки тощо.

Поради батькам:

  1. Частіше заохочуйте свого малюка - такі діти дуже мають потребу і в похвалах, і в матеріальних стимулах (солодощах, іграшках і т.д. ). Намагайтеся звертати увагу на ті досягнення дитини, які далися йому з особливим працею - посидючість, акуратність, послідовність, пунктуальність і т.д.
  2. Навчальні та розвиваючі заняття плануйте в першій половині дня, тоді й результати будуть вищі .
  3. Свої прохання дитині формулюйте коротше - в 1-2-х пропозиціях, щоб він напевно дослухав до кінця.
  4. Гіперактивні дітки дуже швидко втомлюються. Тому частіше робіть перерви в заняттях (у будь-яких, навіть цікавих для дитини).
  5. Пам'ятайте: коли ваша дитина в громадському місці починає поводитися непристойно з точки зору загальноприйнятого етикету (голосно говорити, кричати, крутитися), обсмикувати його марно. Постарайтеся відвернути його увагу цікавим розмовою, ласкаво погладьте ручки, щічки. Приємні тактильні відчуття допомагають зняти емоційну напругу. А щоб не відчувати почуття сорому перед оточуючими, постарайтеся переконати себе, що дитина не винна в тому, що народився таким, він і сам страждає від своєї непосидючості.
  6. Займаючись з гіперактивним дитиною, не вимагайте від нього виконання відразу кількох умов: сидіти смирно, писати (вирізати, малювати і т.д.) акуратно, слухати уважно і т.д. Виберіть один пункт, який в даний момент найбільш важливий, наприклад писати акуратно, а за те, що дитина щохвилини схоплюється, гризе ручку, раз у раз відволікається, постарайтеся його не лаяти. Якщо дитина виконає цю умову - обов'язково похваліть. Наступного разу виберіть іншу умову - сидіти спокійно.
  7. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина чітко дотримувався розпорядку дня, перед закінченням однієї справи і при переході до "наступного пункту програми" обов'язково нагадуйте йому (краще не один , а 2 - 3 рази): "Грати залишилося 10 хвилин, потім - обід!" Старші діти, які вміють визначати час за годинником, можуть готуватися до зміни діяльності за допомогою будильника.
  8. Сам же розпорядок дня складайте таким чином, щоб дитина не тинявся без діла і 10 хвилин. Такого малюка потрібно постійно чимось займати, щоб він не збуджувалося.
  9. Дуже корисно записати гіперактивного дитини з раннього віку в спортивну секцію і (або) регулярно грати з ним у спортивні ігри.
  10. Найкращий варіант, якщо батьки та вихователі (вчителі) об'єднають свої зусилля у вихованні такого складного дитини і будуть діяти спільно. Єдині вимоги в дитячому саду (школі) і будинку допоможуть маленькому чоловічкові швидше звикнути до порядку.